Перейти к содержимому


Фотография

Постанова ВСУ від 21.05.2012 року у справі №6-69цс11

прекращение поручительства суд банк долг увеличение ответственности часть 1 статьи 559 ГК

В этой теме нет ответов

Опрос: Постанова ВСУ від 21.05.2012 року у справі №6-69цс11 (1 пользователей проголосовало)

Считаете ли вы это Постановление перспективным для использования в судебной практике?

  1. Да (1 голосов [100.00%])

    Процент голосов: 100.00%

  2. Нет (0 голосов [0.00%])

    Процент голосов: 0.00%

Приходилось ли вам ссылаться на это Постановление или его правовые позиции в суде?

  1. Да (0 голосов [0.00%])

    Процент голосов: 0.00%

  2. Нет (1 голосов [100.00%])

    Процент голосов: 100.00%

Голосовать Гости не могут голосовать

#1 Андрей

Андрей

    Продвинутый пользователь

  • Пользователи
  • PipPipPip
  • 155 сообщений

Отправлено 16 Февраль 2014 - 14:51

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

21 травня 2012 року                                                                                                        м. Київ

 

 

Верховний Суд України у складі:

 

головуючого Жайворонок Т.Є.,

 

суддів:

Балюка М.І.,

Барбари В.П.,

Берднік І.С.,

Вус С.М.,

Глоса Л.Ф.,

Гошовської Т.В.,

Григор’євої Л.І.,

Гриціва М.І.,

Гуля В.С.,

Гуменюка В.І.,

Ємця А.А.,

Заголдного В.В.,

Канигіної Г.В.,

Кліменко М.Р.,

Ковтюк Є.І.,

Колесника П.І.,

Короткевича М.Є.,

Косарєва В.І.,

Кузьменко О.Т.,

Лященко Н.П.,

Онопенка В.В.,

Охрімчук Л.І.,

Патрюка М.В.,

Пивовара В.Ф.,

Пилипчука П.П.,

Потильчака О.І.,

Редьки А.І.,

Романюка Я.М.,

Сеніна Ю.Л.,

Таран Т.С.,

Шицького І.Б.,

Школярова В.Ф.,

Яреми А.Г.,-

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» про перегляд ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 грудня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», кооперативу «Союз» про припинення дії договорів поруки та за позовом публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» (даліПАТ «Універсал Банк») до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

 

в с т а н о в и в :

 

У серпні 2009 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 15 серпня 2007 року між ПАТ «Універсал Банк» та кооперативом «Союз» укладено генеральний договір на здійснення кредитних операцій НОМЕР_1 (далі – Генеральний договір). На забезпечення виконання зобов’язань за цим договором між ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ПАТ «Універсал Банк» 15 серпня 2007 року укладені договори поруки. У подальшому між ПАТ «Універсал Банк» та кооперативом «Союз» укладено додаткові угоди, якими викладено в новій редакції положення Генерального договору, у тому числі щодо відповідальності позичальника, унаслідок чого суттєво збільшився обсяг відповідальності поручителів. Зазначені зміни були внесені без згоди позивачів. ОСОБА_1, ОСОБА_2 просили припинити дію договорів поруки, укладених між ними та ПАТ «Універсал Банк», кооперативом «Союз».

У вересні 2009 року ПАТ «Універсал Банк» звернулося до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що 21 серпня 2007 року між ним і кооперативом «Союз» укладено кредитний договір НОМЕР_2 (з відкриттям кредитної лінії) у межах зазначеного Генерального договору. 15 серпня 2007 року між банком, кооперативом «Союз» та ОСОБА_1, ОСОБА_2 укладено договори поруки. Додатковою угодою між ПАТ «Універсал Банк» і кооперативом «Союз» були внесені зміни до кредитного договору НОМЕР_2, у тому числі щодо відповідальності позичальника. У зв’язку з невиконанням позичальником своїх зобов’язань за кредитним договором НОМЕР_2 утворилась заборгованість. ПАТ «Універсал Банк» просило стягнути із ОСОБА_1, ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за кредитним договором НОМЕР_2 у сумі, еквівалентній 13 748 974 грн. 66 коп.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 березня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 28 вересня 2010 року, позов ОСОБА_1 і ОСОБА_2 задоволено: припинено дію договору поруки від 15 серпня 2007 року, укладеного між ВАТ «Універсал Банк», кооперативом «Союз» та ОСОБА_1 і припинено дію договору поруки від 15 серпня 2007 року, укладеного між ВАТ «Універсал Банк», кооперативом «Союз» і ОСОБА_2; у задоволенні позову ПАТ «Універсал Банк» відмовлено.

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 грудня 2010 року відмовлено ПАТ «Універсал Банк» у відкритті касаційного провадження в указаній справі.

У липні 2011 року ПАТ «Універсал Банк» подало до Верховного Суду України через Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ заяву про перегляд ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 грудня 2010 року з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме: ст. 16, ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 жовтня 2011 року допущено до провадження Верховного Суду України цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ПАТ «Універсал Банк», кооперативу «Союз» про припинення дії договорів поруки та за позовом ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за заявою ПАТ «Універсал Банк» про перегляд ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 грудня 2010 року.

Ухвалами судді Верховного Суду України від 14 листопада 2011 року відкрито провадження у справі, витребувано матеріали справи за вказаним позовом і здійснено підготовчі дії відповідно до ч. 2 ст. 360№ Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України).

У заяві ПАТ «Універсал Банк» просить скасувати ухвалу судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 грудня 2010 року та направити справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

В обґрунтування неоднакового застосування касаційним судом норм матеріального права заявник надав ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 травня 2011 року у справі №6-496св11, постанови Вищого господарського суду України: від 18 лютого 2010 року у справі №6/179/09, від 20 червня 2006 року у справі №47/240, від 29 листопада 2007 року у справі №22/455-26/287, від 26 жовтня 2010 року у справі №4/190(16/66), від 22 вересня 2010 року у справі №37/73-09, ухвалу Верховного Суду України від 13 лютого 2008 року у справі №6-24773св07, рішення Верховного Суду України від 1 грудня 2010 року у справах №48704св10 та №6-48706св10, посилаючись на те, що судом касаційної інстанції неоднаково застосовано одні й ті самі норми матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме: ст. 16, ч. 1 ст. 559 ЦК України.

 

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи заявника, Верховний Суд України вважає, що заява про перегляд оскаржуваного судового рішення підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

За положеннями п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Задовольняючи первісний позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що внаслідок викладення в новій редакції тексту Генерального договору, внесення до нього змін додатковими угодами без згоди та повідомлення поручителів відбулося збільшення обсягу відповідальності останніх, що відповідно до вимог ч.1 ст. 559 ЦК України є підставою для припинення поруки.

Відмовляючи ПАТ «Універсал Банк» у відкритті касаційного провадження, касаційний суд із такими висновками судів погодився.

В основу наданих для порівняння судових рішень касаційних судів покладено висновки про те, що:

- обсяг зобов’язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору; підписуючи договір поруки, поручитель погодився з умовами основного договору щодо збільшення розміру процентної ставки та зобов’язався відповідати перед банком за виконання позичальником усіх його зобов’язань, як тих, що виникають із кредитного договору, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому (справа №6-496св11);

- проценти, які позичальник зобов’язався сплачувати за кредитним договором, є платою за користування кредитними коштами, а не рівнем відповідальності, у зв’язку із чим підвищення плати за користування кредитними коштами не є підвищенням відповідальності (справа №6/179/09);

- зміни до кредитного договору, які вносились додатковими угодами і якими збільшено позичальнику ліміт кредитування, змінено графік повернення кредиту, не вплинули на розмір відповідальності за договором поруки, тому не повинні були узгоджуватись із поручителем (справа №47/240);

- між банком та позичальником укладено договір кредитної лінії з певним лімітом, транші за яким обумовлені окремими угодами, а поручитель взяв на себе зобов’язання погасити не сплачені боржником кошти, отримані ним за договором кредитної лінії, тому розмір відповідальності поручителя не збільшився, оскільки відсутні докази того, що кредитування за траншами перевищило межі, визначені кредитною лінією (справа №6-24773св07);

- порушення банком пункту договору щодо свого обов’язку змінювати умови кредитного договору за наявності письмової згоди поручителя не є підставою для припинення договору поруки, тому що закон пов’язує таке припинення зі зміною зобов’язання, забезпеченого порукою, а не зі зміною будь-яких умов кредитного договору (справа №22/455-26/287);

- сторонами не доведено належними та допустимими доказами внесення змін до кредитного договору щодо процентної ставки, тому відсутні правові підстави стверджувати, що сторонами кредитного договору збільшено обсяг відповідальності поручителя (справа №4/190(16/66));

- за умовами договору поруки поручитель зобов’язався перед банком за виконання позичальником зобов’язань, що виникають із договору про відкриття мультивалютної кредитної лінії та будь-яких угод до нього, у тому числі тих, що збільшують основне зобов’язання, тому посилання на припинення договору поруки у зв’язку зі збільшенням обсягу відповідальності поручителя є безпідставним (справа №37/73-09);

- такого способу захисту, як визнання в судовому порядку договору поруки припиненим у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, законодавством України не передбачено, не передбачає такого способу й укладений між сторонами договір поруки (справи №48704св10, №6-48706св10).

Крім того, в обґрунтування неоднакового застосування касаційним судом норм матеріального права заявник надав постанову Верховного Суду України від 17 січня 2011 року у справі №3-62г10, в основу якої покладено висновок про те, що обсяг зобов’язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким передбачено право банку змінити процентну ставку в певних випадках, тому відсутні підстави для припинення поруки, оскільки закон пов’язує припинення договору поруки зі зміною основного зобов’язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя, а не зі зміною будь-яких умов основного зобов’язання, забезпеченого порукою.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні касаційним судом одних і тих самих норм права, а саме: ст. 16, ч. 1 ст. 559 ЦК України, Верховний Суд України виходить із такого.

Захист цивільних прав – це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

За положенням ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб’єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1, ОСОБА_2 посилалися на невизнання банком права, передбаченого ч. 1 ст. 559 ЦК України, і просили припинити договір поруки, тобто припинити правовідношення.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, а за п. 7 ч. 2 цієї статті – припинення правовідношення.

За положеннями ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Відповідно до змісту ст. ст. 559, 598 ЦК України припинення зобов’язання поруки означає такий стан сторін правовідношення, при якому в силу передбачених законом обставин суб’єктивне право і кореспондуючий йому обов’язок перестають існувати.

Термін «порука», застосований законодавцем у ч. 1 ст. 559 ЦК України, використовується в розумінні зобов’язального правовідношення поруки, з припиненням якого втрачає чинність договір поруки.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов’язання без згоди поручителя, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов’язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки тощо.

Таким чином, за положеннями ч. 1 ст. 559 ЦК України припинення поруки в разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, унаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, презюмується. У цьому разі звернення до суду з позовом про визнання договору поруки припиненим не є необхідним, проте такі вимоги підлягають розгляду судом у разі наявності відповідного спору.

Виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов’язків сторін (ст. ст. 3, 12-15, 20 ЦК України, ст. ст. 3 – 5, 11, 15, 31 ЦПК України) можна зробити висновок про те, що в разі невизнання кредитором права поручителя на припинення зобов’язання за договором поруки, передбаченого ч. 1 ст. 559 ЦК України, таке право підлягає захисту судом за позовом поручителя шляхом визнання його права на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Крім того, законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція), відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Таким чином, у справі, що переглядається, суд обгрунтовано виходив із того, що відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов’язання без згоди поручителя, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності останнього; збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов’язання виникає, зокрема, у разі встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення, розширення змісту основного зобов’язання щодо дострокового повернення кредиту та плати за користування ним.

Разом із тим помилковим є висновок суду про те, що права поручителів підлягають захисту шляхом припинення договору поруки, тобто за п. 7 ч. 2 ст. 16 ЦК України, оскільки це суперечить положенням ч. 1 ст. 559 цього Кодексу.

Ураховуючи те, що суд касаційної інстанції, переглядаючи в касаційному порядку зазначену справу, допустив помилку в застосуванні норм матеріального права, заява ПАТ «Універсал Банк» підлягає частковому задоволенню з направленням справи на новий касаційний розгляд.

Керуючись ст. ст. 355, 360-3, 360-4 ЦПК України, Верховний Суд України

 

постановив:

 

Заяву публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» задовольнити частково.

Ухвалу судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 грудня 2010 року скасувати, направити справу на новий розгляд до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п. 2 ч. 1 ст. 355 Цивільного процесуального кодексу України.

 

Головуючий Т.Є. Жайворонок

 

Судді

М.І. Балюк

В.П. Барбара

І.С. Берднік

С.М. Вус

Л.Ф. Глос

Т.В. Гошовська

Л.І. Григор’єва

М.І. Гриців

В.С. Гуль

В.І. Гуменюк

А.А. Ємець

В.В. Заголдний

Г.В. Канигіна

М.Р. Кліменко

Є.І. Ковтюк

П.І. Колесник

М.Є. Короткевич

В.І. Косарєв

О.Т. Кузьменко

Н.П. Лященко

В.В. Онопенко

Л.І. Охрімчук

М.В. Патрюк

В.Ф. Пивовар

П.П. Пилипчук

О.І. Потильчак

А.І. Редька

Я.М. Романюк

Ю.Л. Сенін

Т.С. Таран

І.Б. Шицький

В.Ф. Школяров

А.Г. Ярема

 

Правова позиція

(постанова Верховного Суду України від 21 травня 2012 року № 6-69цс11)

 

У випадку невизнання кредитором права поручителя, передбаченого ч. 1 ст. 559 ЦК України на припинення зобов’язання за договором поруки, таке право підлягає захисту судом за позовом поручителя шляхом визнання його права на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, виходячи із загальних засад цивільного законодавства і судочинства, права особи на захист в суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов’язків сторін (ст. ст. 3, 12-15, 20 ЦК України, ст. ст. 3 – 5, 11, 15, 31 ЦПК України).

Суд обгрунтовано виходив із того, що відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов’язання без згоди поручителя, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності останнього; збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов’язання виникає, зокрема у разі встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в сторону збільшення, розширення змісту основного зобов’язання щодо дострокового повернення кредиту та плати за користування ним.

 Разом з тим, помилковим є висновок суду про те, що право поручителів підлягають захисту шляхом припинення договору поруки, тобто за п. 7 ч. 2 ст. 16 ЦК України, оскільки це суперечить положенням ч. 1 ст. 559 цього Кодексу. Таке право підлягає захисту судом за позовом поручителя шляхом визнання поруки припиненою.

Прикрепленные файлы

  • Прикрепленный файл  6-69цс11.doc   65,95К   62 Количество загрузок:

  • roogiefilMen это нравится



Ответить



  



Темы с аналогичным тегами прекращение, поручительства, суд, банк, долг, увеличение, ответственности, часть 1 статьи 559 ГК

Количество пользователей, читающих эту тему: 0

0 пользователей, 0 гостей, 0 анонимных