Перейти к содержимому


Фотография

Постанова ВСУ від 21.05.2012 року у справі №6-48цс11

поручительство прекращение срок банк суд кредит часть 4 статьи 559 ГК часть 1 статьи 251 ГК часть 1 статьи 252 ГК

В этой теме нет ответов

Опрос: Постанова ВСУ від 21.05.2012 року у справі №6-48цс11 (1 пользователей проголосовало)

Считаете ли вы это Постановление перспективным для использования в судебной практике?

  1. Да (1 голосов [100.00%])

    Процент голосов: 100.00%

  2. Нет (0 голосов [0.00%])

    Процент голосов: 0.00%

Приходилось ли вам ссылаться на это Постановление или его правовые позиции в суде?

  1. Да (1 голосов [100.00%])

    Процент голосов: 100.00%

  2. Нет (0 голосов [0.00%])

    Процент голосов: 0.00%

Голосовать Гости не могут голосовать

#1 Андрей

Андрей

    Продвинутый пользователь

  • Пользователи
  • PipPipPip
  • 155 сообщений

Отправлено 16 Февраль 2014 - 10:14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

 

21 травня 2012 року

       м. Київ

 

Верховний Суд України у складі:

 

головуючого Романюка Я.М.,

суддів Балюка М.І., Барбари В.П., Берднік І.С., Вус С.М., Глоса Л.Ф., Гошовської Т.В., Григор’євої Л.І., Гриціва М.І.,  Гуля В.С., Гуменюка В.І., Ємця А.А., Жайворонок Т.Є., Заголдного В.В., Канигіна Г.В., Кліменко М.Р., Ковтюк Є.І., Колесника П.І., Короткевича М.Є., Косарєва В.І., Кузьменко О.Т., Лященко Н.П., Онопенко В.В., Охрімчук Л.І., Патрюка М.В., Пивовара В.Ф., Пилипчука П.П., Потильчака О.І., Редьки А.І., Сеніна Ю.Л., Таран Т.С., Шицького І.Б., Школярова В.Ф., Яреми А.Г.,

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Райффайзен банк «Аваль» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредиту, за заявою ОСОБА_2 про перегляд Верховним Судом України ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2011 року,

в с т а н о в и в :

 

У червні 2009 року публічне акціонерне товариство «Райффайзен банк «Аваль» (далі – ПАТ «Райффайзен банк «Аваль») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення солідарно боргу за кредитним договором. Позивач зазначав, що 17 жовтня 2007 року ним було укладено з відповідачем ОСОБА_1 кредитний договір, за яким останньому надано в кредит 436 450 грн. на строк до 17 жовтня 2022 року під 13,75 % річних з обов‘язком повернення його частинами помісячно згідно з погодженим сторонами графіком. В той же день з метою забезпечення виконання позичальником ОСОБА_1 своїх зобов’язань за кредитним договором банком було укладено з ним договір іпотеки, а з відповідачем ОСОБА_2 - договір поруки, за яким той зобов‘язався відповідати перед банком за виконання ОСОБА_1 всіх своїх зобов‘язань за кредитним договором. Посилаючись на те, що позичальник ОСОБА_1 з жовтня 2008 року чергових платежів не вносить та ні він, ні поручитель ОСОБА_2 його вимогу про дострокове повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів не виконали, позивач просив стягнути 456 300 грн. 20 коп. заборгованості за кредитом солідарно з обох відповідачів та звернути стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням Вишгородського районного суду від 9 грудня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 24 січня 2011 року та ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2011 року, позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен банк «Аваль» 456 300 грн. 20 коп. заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором. У решті позову відмовлено. 

У заяві про перегляд рішення суду касаційної інстанції ОСОБА_2 просить скасувати зазначену вище ухвалу касаційного суду та передати справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції, посилаючись на неоднакове застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. Зокрема, ОСОБА_2 вказує, що на відміну від ухвали колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 7 жовтня 2009 року як суду касаційної інстанції в цій справі касаційний суд зробив висновок, що умова договору поруки про дію поруки до повного виконання позичальником своїх зобов’язань перед банком за кредитним договором свідчить про встановлення сторонами договору поруки строку дії поруки, а оскільки кредитна заборгованість позичальником не погашена, то порука не припиняється.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ПАТ «Райффайзен банк «Аваль» ОСОБА_3 на заперечення заяви, перевіривши наведені заявником доводи, Верховний Суд України дійшов висновку, що заява задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 2 ст. 360-4 ЦПК України в редакції, чинній на час звернення ОСОБА_2 із заявою про перегляд судового рішення Верховним Судом України, суд скасовує судове рішення у справі, яка переглядається, якщо установить, що воно є незаконним.

Ухвалюючи рішення про стягнення заборгованості позичальника ОСОБА_1 за укладеним ним з банком кредитним договором солідарно з позичальника ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_2 суд першої інстанції, з висновком якого погодились суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив із того, що за укладеним банком з поручителем ОСОБА_2 договором поруки порука не припинилася.

Такий висновок є правильним.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов‘язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов‘язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов‘язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов‘язання боржником.

Судом встановлено, що 17 жовтня 2007 року ПАТ «Райффайзен банк «Аваль» з відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, за яким останньому надано в кредит 436 450 грн. на строк до 17 жовтня 2022 року під 13,75 % річних з обов‘язком повернення його частинами помісячно згідно з погодженим сторонами графіком.

Тоді ж 17 жовтня 2007 року з метою забезпечення виконання позичальником ОСОБА_1 своїх зобов’язань за кредитним договором банком було укладено з ним договір іпотеки, а з відповідачем ОСОБА_2 - договір поруки, за яким той зобов‘язався відповідати перед банком за виконання ОСОБА_1 всіх своїх зобов‘язань за кредитним договором. Зокрема, п.п. 3.4 та 3.5 договору поруки було передбачено, що у випадку невиконання боржником повністю або частково всіх або окремих боргових зобов‘язань перед банком за кредитним договором банк має право звернутися до поручителя з письмовою вимогою про виконання боргових зобов‘язань в повному обсязі чи в частині, а поручитель в такому разі бере на себе зобов‘язання здійснити виконання боргових зобов‘язань в обсязі, заявленому банком, протягом 5-ти банківських днів. Також п. 5.1 договору поруки було передбачено, що порука припиняється лише після виконання боргових зобов‘язань в повному обсязі.

На підставі ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 ЦК України у разі, якщо договором встановлений обов‘язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Судом також встановлено, що з 15 жовтня 2008 року позичальник   ОСОБА_1 припинив внесення чергових щомісячних платежів щодо повернення кредиту.

У зв‘язку з цим в лютому 2009 року банк пред‘явив вимогу до позичальника ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_2 про дострокове повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Згідно з ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.

Встановивши, що пред‘явлена банком в лютому 2009 року вимога до позичальника ОСОБА_1 про дострокове повернення частини позики останнім не виконана, та що банк пред‘явив позов до поручителя ОСОБА_2 в червні 2009 року, тобто в межах встановленого законом шестимісячного строку, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що порука поручителя ОСОБА_2 не припинилася.

Разом з тим, висновок суду про те, що умова договору поруки про її припинення після повного виконання позичальником ОСОБА_1 своїх зобов’язань за укладеним з банком кредитним договором є встановленим сторонами договору поруки строком дії поруки, є помилковим.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 251 та ч. 1 ст. 252 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов‘язана дія чи подія, яка має юридичне значення, і визначається він роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а не посиланням на подію, яка має настати. Вказівкою на подію, яка має неминуче настати, визначається термін - певний момент у часі, з настанням якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення (ч. 2 ст. 251, ч. 2 ст. 252 ЦК України).

В той же час, оскільки помилковість зазначеного висновку суду не призвела до неправильного вирішення справи по суті, то в задоволенні заяви ОСОБА_2 слід відмовити.

Керуючись п. 1 ст. 355, ч. 1 ст. 360-4, п. 1 ч. 1 ст. 360-3 ЦПК України в редакції, чинній до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розгляду справ Верховним Судом України" від 20 жовтня 2011 року № 3932-VI, Верховний Суд України 

 

постановив:

 

В задоволенні заяву ОСОБА_2 відмовити.    

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п. 2 ч. 1 ст. 355 ЦПК України.

 

 

Головуючий Я.М. Романюк

Судді

М.І. Балюк

В.П. Барбара

І.С. Берднік

С.М. Вус

Л.Ф. Глос

Т.В. Гошовська

Л.І. Григор’єва

М.І. Гриців

В.С. Гуль

В.І. Гуменюк

А.А. Ємець

Т.Є. Жайворонок

В.В. Заголдний

Г.В. Канигіна

М.Р. Кліменко

Є.І. Ковтюк

П.І. Колесник

М.Є. Короткевич

В.І. Косарєв

О.Т. Кузьменко

Н.П. Лященко

В.В. Онопенко

Л.І. Охрімчук

М.В. Патрюк

В.Ф. Пивовар

П.П. Пилипчук

О.І. Потильчак

А.І. Редька

Ю.Л. Сенін

Т.С. Таран

І.Б. Шицький

В.Ф. Школяров

А.Г. Ярема

 

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ

 

Відповідно до ч. 1 ст. 251 та ч. 1 ст. 252 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов‘язана дія чи подія, яка має юридичне значення, і визначається він роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а не посиланням на подію, яка має настати. Вказівкою на подію, яка має неминуче настати, визначається термін - певний момент у часі, з настанням якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення (ч. 2 ст. 251, ч. 2 ст. 252 ЦК України).

Таким чином, умова договору поруки про припинення поруки після повного виконання позичальником своїх зобов‘язань за кредитним договором не може вважатися встановленим сторонами договору поруки строком припинення поруки.

За таких обставин, порука на підставі ч. 4 статі 559 ЦК України припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов‘язання не пред‘явить вимоги до поручителя.

(постанова від 21 травня 2012 року за № 6-48цс11).

Прикрепленные файлы

  • Прикрепленный файл  6-48цс11.doc   35,75К   49 Количество загрузок:




Ответить



  



Темы с аналогичным тегами поручительство, прекращение, срок, банк, суд, кредит, часть 4 статьи 559 ГК, часть 1 статьи 251 ГК, часть 1 статьи 252 ГК

Количество пользователей, читающих эту тему: 0

0 пользователей, 0 гостей, 0 анонимных