Перейти к содержимому


Фотография

Постанова ВСУ від 21.05.2012 року у справі №6-18цс11

поручительство прекращение увеличение ответственности часть 1 статьи 559 ГК банк кредит суд

В этой теме нет ответов

Опрос: Постанова ВСУ від 21.05.2012 року у справі №6-18цс11 (1 пользователей проголосовало)

Считаете ли вы это Постановление перспективным для использования в судебной практике?

  1. Да (1 голосов [100.00%])

    Процент голосов: 100.00%

  2. Нет (0 голосов [0.00%])

    Процент голосов: 0.00%

Приходилось ли вам ссылаться на это Постановление или его правовые позиции в суде?

  1. Да (0 голосов [0.00%])

    Процент голосов: 0.00%

  2. Нет (1 голосов [100.00%])

    Процент голосов: 100.00%

Голосовать Гости не могут голосовать

#1 Андрей

Андрей

    Продвинутый пользователь

  • Пользователи
  • PipPipPip
  • 155 сообщений

Отправлено 16 Февраль 2014 - 08:42

  П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

 

21 травня 2012 року                                                                                                                                         м. Київ

 

Верховний Суд України у складі:

 

головуючого

Жайворонок Т.Є.

 

суддів:

Балюка М.І.,

Барбари В.П.,

Берднік І.С.,

Вус С.М.,

Глоса Л.Ф.,

Гошовської Т.В.,

Григор’євої Л.І.,

Гриціва М.І.,

Гуля В.С.,

Гуменюка В.І.,

Ємця А.А.,

Заголдного В.В.,

Канигіної Г.В.,

Кліменко М.Р.,

Ковтюк Є.І.,

Колесника П.І.,

Короткевича М.Є.,

Косарєва В.І.,

Кузьменко О.Т.,

Лященко Н.П.,

Онопенка В.В.,

Патрюка М.В.,

Пивовара В.Ф.,

Пилипчука П.П.,

Потильчака О.І.,

Редьки А.І.,

Таран Т.С.,

Шицького І.Б.,

Школярова В.Ф.,-

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення Верховного Суду України від 1 грудня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (далі – ПАТ КБ «Приватбанк»), приватного підприємства «Будівельна компанія «Левша» (далі – ПП «БК «Левша»), ОСОБА_2 про визнання договору поруки припиненим,

 

в с т а н о в и в :

 

У серпні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 24 липня 2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» і ПП «БК «Левша» (позичальник) укладено кредитний договір НОМЕР_1 на суму 2 380 тис. грн. зі строком погашення згідно з графіком, зазначеним у п. А.3 договору, та зі сплатою 15,6% річних за користування кредитом 25 числа кожного місяця. У разі порушення будь-якого зобов'язання за кредитом позичальник сплачує проценти в розмірі 36% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. На забезпечення виконання зобов’язань за цим договором  між ОСОБА_1 і ПАТ КБ «ПриватБанк» 24 липня 2007 року укладено договір поруки НОМЕР_2. Додатковими угодами від 30 серпня 2007 року та 31 грудня 2008 року внесено зміни до кредитного  договору й договору поруки, якими змінено графік погашення кредиту, збільшено суму кредиту та процентну ставку, з повними текстами яких він не був ознайомлений. Про додаткову угоду до кредитного договору від 2 серпня 2007 року, укладену  між ПАТ КБ «Приватбанк» і ПП «БК «Левша», якою змінено графік погашення кредиту, позивач не був повідомлений. Оскільки у зв’язку  з новими графіками погашення кредиту розмір загальної суми процентів, яку необхідно сплатити, істотно збільшується, то збільшився обсяг відповідальності поручителя. ОСОБА_1 своєї згоди відповідати за зобов’язаннями позичальника за зміненим графіком погашення кредиту та за новими умовами договору не давав. Оскільки банк не визнає його право на припинення поруки у зв’язку зі зміною зобов’язання без його згоди, унаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності, позивач просив на підставі ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) визнати припиненим указаний договір поруки зі змінами, внесеними додатковими угодами від 30 серпня 2007 року та від 30 грудня 2008 року.

ПАТ КБ «Приватбанк» проти позову заперечувало, посилаючись на те, що збільшення суми кредиту, зміну графіка його погашення ініціював сам ОСОБА_1, який є власником ПП «БК «Левша», що підтверджується рішенням власника підприємства від 7 серпня 2007 року НОМЕР_3, і додаткові угоди підписані ним добровільно, а тому посилання ОСОБА_1 на необізнаність з умовами додаткових угод не відповідають дійсності.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 6 квітня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 7 липня 2010 року, позов ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено: визнано припиненим договір поруки від 24 липня 2007 року НОМЕР_2 зі змінами, внесеними додатковими угодами від 30 серпня 2007 року та 31 грудня 2008 року, укладений між ОСОБА_1 і ПАТ КБ «Приватбанк»; у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПП «БК «Левша» та ОСОБА_2 відмовлено; вирішено питання про судові витрати.

Рішенням Верховного Суду України від 1 грудня 2010 року касаційну скаргу ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено: рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 6 квітня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 7 липня 2010 року в частині задоволення позовних вимог про визнання договору поруки припиненим та стягнення з ПАТ КБ «Приватбанк» судових витрат скасовано; у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Приватбанк» про визнання договору поруки припиненим відмовлено.

У лютому 2011 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду України через Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ заяву про перегляд рішення Верховного Суду України від 1 грудня 2010 року з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме: ст. 16, ч. 1 ст. 559 ЦК України, та клопотання про поновлення строку на подання такої заяви. 

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 квітня 2011 року поновлено ОСОБА_1 строк для подання заяви про перегляд рішення Верховного Суду України від 1 грудня 2010 року; допущено до провадження Верховного Суду України цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Приватбанк», ПП «БК «Левша», ОСОБА_2 про визнання договору поруки припиненим для перегляду рішення Верховного Суду України від 1 грудня 2010 року.

Ухвалами судді Верховного Суду України від 28 квітня 2011 року відкрито провадження у справі; витребувано матеріали справи за вказаним  позовом і здійснено підготовчі дії відповідно до ч. 2 ст. 360№ Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України).

У заяві ОСОБА_1 просить скасувати рішення Верховного Суду України від 1 грудня 2010 року та направити справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

В обґрунтування неоднакового застосування касаційним судом норм матеріального права заявник надав ухвали колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 7 липня 2010 року та від 14 липня 2010 року, в яких, на думку заявника, судом касаційної інстанції неоднаково застосовано одні й ті самі норми матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме: ст. 16, ч. 1 ст. 559 ЦК України.

 

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи заявника, Верховний Суд України вважає, що заява про перегляд оскаржуваного судового рішення підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

За положеннями п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах  є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

 Задовольняючи позов ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Приватбанк», суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що внаслідок зміни графіка погашення кредиту та внесення змін до кредитного договору, щодо яких між банком і ОСОБА_1 додаткові угоди не укладалися, відбулося збільшення обсягу відповідальності останнього, що відповідно до вимог ч.1 ст. 559 ЦК України є підставою для припинення поруки.  

Скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині задоволення позову ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Приватбанк» і відмовляючи в задоволенні цього позову, суд касаційної інстанції виходив із того, що такого способу захисту, як визнання в судовому порядку договору поруки припиненим у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, законодавством України не передбачено.

У доданій  для порівняння ухвалі Верховного Суду України від 14 липня 2010 року касаційний суд у подібних правовідносинах визнав правильним застосування судом обраного позивачем способу захисту у вигляді визнання договору припиненим.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні касаційним судом одних і тих самих норм права, а саме: ст. 16, ч. 1 ст. 559 ЦК України, Верховний Суд України виходить із такого.

 За положенням ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав – це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб’єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Звертаючись до суду з позовом   ОСОБА_1 посилався на невизнання банком його права, передбаченого ч. 1 ст. 559 ЦК України, на припинення поруки у зв’язку зі зміною зобов’язання без його згоди, унаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ст. 16 ЦК України.

За змістом п. 1 ч. 2, ч. 3  цієї статті одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність або й відсутність обов’язків. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень чч. 2- 5 ст. 13 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Зі змісту ст. ст. 559, 598 ЦК України вбачається, що припинення зобов’язання поруки означає такий стан сторін правовідношення, при якому в силу передбачених законом обставин суб’єктивне право і кореспондуючий йому обов’язок перестають існувати.

Термін «порука», застосований законодавцем у ч. 1 ст. 559 ЦК України, використовується в розумінні зобов’язального правовідношення поруки, з припиненням якого втрачає чинність договір поруки.

 Аналіз указаних норм  дає підстави для висновку, що до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов’язання без згоди поручителя, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності  останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов’язання виникає у разі підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки тощо.

Таким чином  за положеннями ч. 1 ст. 559 ЦК України припинення поруки у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, презюмується. У цьому випадку звернення до суду з позовом про визнання договору поруки припиненим не є необхідним, проте такі вимоги підлягають розгляду судом у разі наявності відповідного спору.

З таких міркувань виходив суд касаційної інстанції в ухвалі від 14 липня 2010 року, залишаючи без змін рішення Печерського районного суду м. Києва від 22 грудня 2009 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» про визнання поруки припиненою з підстав, передбачених ч. 1 ст. 559 ЦК України.

Виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов’язків сторін (ст. ст. 3, 12-15, 20 ЦК України, ст. ст. 3 – 5, 11, 15, 31 ЦПК України) можна дійти висновку про те, що в разі невизнання кредитором права поручителя на припинення зобов’язання за договором поруки, передбаченого ч. 1 ст. 559 ЦК України, таке право підлягає захисту судом за позовом поручителя шляхом визнання його права на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України.

У зв’язку із цим відмову суду касаційної інстанції в задоволенні позову ОСОБА_1 з тих підстав, що обраний ним спосіб захисту не передбачений законом, не можна визнати обгрунтованою.

Крім того, судом не враховано, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція), відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Відповідно до чч. 1, 2 ст. 360-4 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення ОСОБА_1 із заявою про перегляд рішення суду касаційної інстанції) суд задовольняє заяву в разі наявності однієї  з  підстав, передбачених ст. 355 цього Кодексу. Якщо  суд  установить,  що  судове  рішення у справі,  яка переглядається,  є незаконним,  він  скасовує  його  повністю  або частково  і  направляє  справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Ураховуючи викладене, рішення Верховного Суду України від 1 грудня 2010 року підлягає скасуванню на підставі п. 1 ст. 355, чч. 1, 2 ст. 360-4 ЦПК України з направленням справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 355, 360 - 3, 360 - 4 ЦПК України, Верховний Суд України

 

постановив:

 

Заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення Верховного Суду України від 1 грудня 2010 року задовольнити.

Рішення Верховного Суду України від 1 грудня 2010 року скасувати, направити справу на новий розгляд до  Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п. 2 ч. 1 ст. 355 ЦПК України.

 

Головуючий Т.Є.Жайворонок

 

Судді

М.І. Балюк

В.П. Барбара

І.С. Берднік

С.М. Вус

Л.Ф. Глос

Т.В. Гошовська

Л.І. Григор’єва

М.І. Гриців

В.С. Гуль

В.І. Гуменюк

А.А. Ємець

В.В. Заголдний

Г.В. Канигіна

М.Р. Кліменко

Є.І. Ковтюк

П.І. Колесник

М.Є. Короткевич

В.І. Косарєв

О.Т. Кузьменко

Н.П. Лященко

В.В. Онопенко

М.В. Патрюк

В.Ф. Пивовар

П.П. Пилипчук

О.І. Потильчак

А.І. Редька

Т.С. Таран

І.Б. Шицький

В.Ф. Школяров

 

Правова позиція

(постанова Верховного Суду України від 21 травня 2012 року №6-18цс11)

 

У випадку невизнання кредитором права поручителя, передбаченого ч. 1 ст. 559 ЦК України на припинення зобов’язання за договором поруки, таке право підлягає захисту судом за позовом поручителя шляхом визнання поруки припиненою на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, виходячи із загальних засад цивільного законодавства і судочинства, права особи на захист в суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов’язків сторін (ст. ст. 3, 12-15, 20 ЦК України, ст. ст. 3 – 5, 11, 15, 31 ЦПК України)

Прикрепленные файлы

  • Прикрепленный файл  6-18цс11.doc   52,64К   59 Количество загрузок:




Ответить



  



Темы с аналогичным тегами поручительство, прекращение, увеличение, ответственности, часть 1 статьи 559 ГК, банк, кредит, суд

Количество пользователей, читающих эту тему: 0

0 пользователей, 0 гостей, 0 анонимных