Перейти к содержимому


Фотография

Правовая позиция ВСУ по применению исковой давности к долгам по кредитным картам Приватбанка

приватбанк исковая давность кредитка приватбанк кредитка

В этой теме нет ответов

#1 Виктор Николаев

Виктор Николаев

    Продвинутый пользователь

  • Администраторы
  • 42 сообщений

Отправлено 27 Июнь 2014 - 09:49

Правова позиція у справі №6-61цс14

 

          За договором про надання банківських послуг (позичальник отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку), яким встановлено щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності  (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязіпісля закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту (ст. 261 ЦК України). 

 

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

 

18 червня 2014 року                                                                              м. Київ

 

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого

Яреми А.Г.,

 

суддів:

Григор’євої Л.І.,

Охрімчук Л.І.,

Сеніна Ю.Л.,

Гуменюка В.І.,

Патрюка М.В.,

Сімоненко В.М., -

Лященко Н.П.,

Романюка Я.М.,

 

 

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за заявою публічного акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 лютого 2014 року,

 

в с т а н о в и л а:

 

          У червні 2013 року публічне акціонерне товариство комерційний банк “ПриватБанк” (далі – ПАТ КБ “ПриватБанк”) звернулось до суду із зазначеною позовною заявою, посилаючись на те, що 2 квітня 2007 року банком і ОСОБА_1  було укладено договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 14 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом із кінцевими терміном повернення, що відповідає строку дії картки (грудень 2008 року).

          У зв’язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором станом на 21 травня 2013 року утворилась заборгованість у розмірі 54 334 грн  39 коп., що складається з: 11 693 грн 20 коп. заборгованості за кредитом, 39 577 грн 65 коп. заборгованості за процентами, 500 грн штрафу (фіксована частина), 2 563 грн 54 коп. штрафу (процентна складова), яку ПАТ КБ “ПриватБанк” просило стягнути на його користь із відповідача.

          Рішенням Куйбишевського районного суду м. Донецька від 24 липня 2013 року позов ПАТ КБ “ПриватБанк” задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ “ПриватБанк” заборгованість за кредитним договором у розмірі 40 372 грн 17 коп.; у задоволенні решти позову відмовлено; вирішено питання про розподіл судових витрат.

          Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 4 вересня 2013 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 лютого 2014 року, рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 24 липня 2013 року скасовано й ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ КБ “ПриватБанк” відмовлено.

          У заяві ПАТ КБ “ПриватБанк” про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 лютого 2014 року порушується питання про скасування постановленої судом ухвали й прийняття нового судового рішення про задоволення позову з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України), – неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме статей 256, 257, 261 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

          Для прикладу наявності зазначеної підстави подання заяви про перегляд судового рішення ПАТ КБ “ПриватБанк” посилається на ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 вересня 2013 року у справі за позовом ПАТ КБ “ПриватБанк” до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

         Так, постановляючи ухвалу від 11 вересня 2013 року, суд касаційної інстанції скасував рішення суду апеляційної інстанції та погодився з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову й виходив із того, що відповідно до пункту 9.12 Умов та правил надання банківських послуг, які є невід’ємною частиною договору (за договором від 20 листопада 2007 року ОСОБА_2 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку), договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання; якщо протягом цього строку жодна зі сторін не проінформує другу сторону про припинення дії договору, він автоматично пролонгується на той самий строк. Таким чином, пролонгація договору полягає в продовженні його строку зі збереженням тих умов, на яких його було укладено, якщо інше не передбачено договором, зокрема щодо самої умови про порядок пролонгації договору. З моменту укладення договір діє та підстав для відмови в задоволенні позову у зв’язку зі спливом позовної давності немає.

          У справі, яка переглядається, суд касаційної інстанції погодився з висновками суду апеляційної інстанції про те, що в позивача виникло право вимагати повернення кредиту згідно з умовами договору 31 грудня 2008 року, проте, як убачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом про захист свого порушеного права лише 13 червня 2013 року, тобто з пропуском установленого статтею 257 ЦК України трирічного строку позовної давності.

          Отже, існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме: статей 256, 257,  частин першої та п’ятої статті 261 ЦК України, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

          Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи заявника, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява ПАТ КБ “ПриватБанк” задоволенню не підлягає з таких підстав.

          Судами у справі, яка переглядається, установлено, що 2 квітня 2007 року ПАТ КБ “ПриватБанк” і ОСОБА_1 було укладено договір шляхом написання заяви, яка разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами складає між ПАТ КБ “ПриватБанк” та ОСОБА_1 договір про надання банківських послуг.

          Відповідно до умов договору ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 14 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом із кінцевими терміном повернення, що відповідає строку дії картки (грудень 2008 року).

          ОСОБА_1 не виконав своїх зобов'язань за вказаним договором, унаслідок чого в нього перед ПАТ КБ “ПриватБанк” виникла заборгованість.

          Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

          Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

          Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

          Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

          Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п’ята статті 261 ЦК України).

          Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

          Як установлено судами, відповідач не виконав взятих на себе зобовязань щодо погашення боргу до 31 грудня 2008 року, проте ПАТ КБПриватБанкзвернулось до суду з позовом про захист свого порушеного права лише 13 червня 2013 року, тобто з пропуском установленого статтею 257 ЦК України трирічного строку позовної давності.

          Таким чином, у справі, яка переглядається, судом апеляційної інстанції, з яким погодився суд касаційної інстанції, правильно вирішено питання про застосування статей 256, 257, частин першої та пятої статті 261 ЦК України щодо строку позовної давності з урахуванням вищевказаних обставин і факту предявлення позову тільки 13 червня 2013 року, тому передбачена пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України підстава для перегляду судового рішення відсутня.

          Відповідно до статті 360–5 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

          Керуючись статтями 355, 360-3, 360-5 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України  

 

п о с т а н о в и л а :

 

          У задоволенні заяви публічного акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 лютого 2014 року відмовити.

         

          Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.

 

Головуючий

А.Г. Ярема

 

Судді Верховного Суду України:

Л.І.  Григор’єва

В.І. Гуменюк 

Н.П. Лященко

Л.І. Охрімчук

М.В. Патрюк

Я.М. Романюк

Ю.Л. Сенін

В.М. Сімоненко

Прикрепленные файлы

  • Прикрепленный файл  6-61цс14.doc   43,42К   87 Количество загрузок:

  • kreditciti это нравится



Ответить



  



Темы с аналогичным тегами приватбанк, исковая давность, кредитка приватбанк, кредитка

Количество пользователей, читающих эту тему: 0

0 пользователей, 0 гостей, 0 анонимных