Перейти к содержимому


Самый Популярный Контент


#613 Решение КСУ о возможности апелляционного обжалования отдельно от решения суда...

Написано Виктор Николаев 21 Июнь 2014 - 13:05

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ
КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ

у справі за конституційним зверненням громадянина Рейніша Леоніда Валерійовича щодо офіційного тлумачення положення пункту 10 частини першої статті 293 Цивільного процесуального кодексу України у взаємозв'язку з положеннями пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України, частини другої статті 293 Цивільного процесуального кодексу України

м. Київ
22 квітня 2014 року
N 4-рп/2014

Справа N 1-5/2014

 

Конституційний Суд України у складі суддів:

Бауліна Юрія Васильовича - головуючого,

Бринцева Василя Дмитровича,

Вдовіченка Сергія Леонідовича,

Гультая Михайла Мирославовича,

Запорожця Михайла Петровича - доповідача,

Мельника Миколи Івановича,

Саса Сергія Володимировича,

Сліденка Ігоря Дмитровича,

Стецюка Петра Богдановича,

Тупицького Олександра Миколайовича,

Шевчука Станіслава Володимировича,

Шишкіна Віктора Івановича,

розглянув на пленарному засіданні справу за конституційним зверненням громадянина Рейніша Леоніда Валерійовича щодо офіційного тлумачення положення пункту 10 частини першої статті 293 Цивільного процесуального кодексу України (далі - Кодекс) у взаємозв'язку з положеннями пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України, частини другої статті 293 Кодексу.

          Приводом для розгляду справи згідно зі статтями 42, 43 Закону України "Про Конституційний Суд України" стало конституційне звернення громадянина Рейніша Л. В.

          Підставою для розгляду справи відповідно до статті 94 Закону України "Про Конституційний Суд України" є наявність неоднозначного застосування судами України положення пункту 10 частини першої статті 293 Кодексу.

          Заслухавши суддю-доповідача Запорожця М. П. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України установив:

 

          1. Суб'єкт права на конституційне звернення - громадянин Рейніш Л. В. - звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням дати офіційне тлумачення положень частини другої статті 293 Кодексу у взаємозв'язку з положенням пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України в аспекті того, чи підлягають окремому апеляційному оскарженню ухвали суду першої інстанції, не зазначені в частині першій статті 293 Кодексу.

          Необхідність в офіційному тлумаченні названих положень Конституції України та Кодексу Рейніш Л. В., посилаючись на долучені до конституційного звернення копії судових рішень, обґрунтовує неоднозначним застосуванням судами загальної юрисдикції положення пункту 10 частини першої статті 293 Кодексу. Зі змісту доданих копій рішень вбачається, що в одних випадках суди приймали до розгляду скарги на ухвали суду першої інстанції про відмову у внесенні виправлень у рішення, зазначаючи, що ці ухвали можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду, а в інших - відмовляли в такому розгляді виходячи з того, що вказані ухвали не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, а заперечення на них включаються до апеляційної скарги на рішення суду. У зв'язку з цим Конституційний Суд України вважає за необхідне дати офіційне тлумачення положення пункту 10 частини першої статті 293 Кодексу у взаємозв'язку з положеннями пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України, частини другої статті 293 Кодексу.

 

          2. Конституційний Суд України, розглядаючи порушене в конституційному зверненні питання, виходить з такого.

 

          2.1. В Україні визнається і діє принцип верховенства права; права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом (частина перша статті 8, стаття 21, частина перша статті 24 Конституції України).

          Права і свободи людини і громадянина захищаються судом; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частини перша, друга статті 55 Основного Закону України). Відмова суду в прийнятті позовних заяв, скарг, оформлених відповідно до процесуального закону, є порушенням права на судовий захист, яке за статтею 64 Конституції України не може бути обмежене (абзац другий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2010 року N 3-рп/2010).

          У Міжнародному пакті про громадянські і політичні права 1966 року передбачено, що усі люди є рівними перед законом і мають право без будь-якої дискримінації на рівний захист законом (абзац перший статті 26).

 

          2.2. Здійснення судочинства на засадах, визначених в Основному Законі України, - це конституційна гарантія права кожного на судовий захист. Однією з таких засад є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (пункт 8 частини третьої статті 129 Конституції України). У Рішенні від 11 грудня 2007 року N 11-рп/2007 Конституційний Суд України зазначив, що можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою права особи на судовий захист; перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

          Відповідно до практики Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) не вимагає від держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Разом з тим там, де такі суди існують, гарантії, що містяться в статті 6 Конвенції, повинні відповідати, зокрема, забезпеченню ефективного доступу до цих судів для того, щоб учасники судового процесу могли отримати рішення, яке стосується їх "цивільних прав та обов'язків" (пункт 65 Рішення у справі "Гофман проти Німеччини" від 11 жовтня 2001 року та пункт 122 Рішення у справі "Кудла проти Польщі" від 26 жовтня 2000 року).

          Принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду конкретизовано в главах 1, 2 розділу V Кодексу, якими врегульовано процедуру перегляду рішень та ухвал суду в цивільному судочинстві. Зокрема, у частині першій статті 293 Кодексу міститься перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду. Згідно з частиною другою статті 293 Кодексу заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду. Аналіз положень цих статей дає підстави для висновку, що вони встановлюють особливості оскарження ухвал суду першої інстанції, а саме - разом із рішенням суду або окремо від нього.

          За правовою позицією Конституційного Суду України положення пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України стосовно забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, крім випадків, визначених законом, необхідно розуміти так, що у цивільному процесі апеляційному оскарженню підлягають ухвали за винятком випадків, коли таке оскарження заборонено законом (абзац сьомий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 27 січня 2010 року N 3-рп/2010, абзац четвертий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 28 квітня 2010 року N 12-рп/2010, абзац четвертий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 8 липня 2010 року N 18-рп/2010); перелік ухвал суду першої інстанції, що можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду, наведений у статті 293 Кодексу, не є вичерпним (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 27 січня 2010 року N 3-рп/2010).

 

          2.3. Згідно з пунктом 10 частини першої статті 293 Кодексу окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо внесення виправлень у рішення.

          Досліджуючи порушене в конституційному зверненні питання, Конституційний Суд України враховує, що особливістю ухвал суду першої інстанції щодо внесення виправлень у рішення або відмови у внесенні виправлень є те, що суд може постановити їх у будь-який час, зокрема й після набрання рішенням законної сили. За цих умов такі ухвали суду першої інстанції фактично не можуть бути оскаржені разом із рішенням суду.

          Крім того, відсутність можливості апеляційного оскарження ухвал суду першої інстанції про відмову у внесенні виправлень у рішення окремо від рішення суду у випадку, якщо наявні у тексті судового рішення неточності (арифметичні помилки чи описки) стосуються істотних обставин, може ускладнити або навіть унеможливити виконання судового рішення. Конституційний Суд України зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначені у законі дії, спрямовані на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року N 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (абзац другий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року N 11-рп/2012). Відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду (пункт 43 Рішення у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року).

          Конституційний Суд України вважає, що можливість апеляційного оскарження ухвал суду першої інстанції про відмову у внесенні виправлень у рішення в такому самому порядку, як і ухвал щодо внесення виправлень у рішення, узгоджується зі справедливістю як складовою принципу верховенства права та визначеними в частині третій статті 129 Конституції України основними засадами судочинства, зокрема рівністю усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

          Отже, положення пункту 10 частини першої статті 293 Кодексу у взаємозв'язку з положеннями пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України, частини другої статті 293 Кодексу необхідно розуміти так, що ухвали суду першої інстанції про відмову у внесенні виправлень у рішення можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

          Враховуючи викладене та керуючись статтями 147, 150, 153 Конституції України, статтями 51, 62, 63, 66, 67, 69, 95 Закону України "Про Конституційний Суд України", Конституційний Суд України вирішив:

 

          1. В аспекті конституційного звернення положення пункту 10 частини першої статті 293 Цивільного процесуального кодексу України у взаємозв'язку з положеннями пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України, частини другої статті 293 Цивільного процесуального кодексу України необхідно розуміти так, що апеляційному оскарженню окремо від рішення суду підлягають ухвали суду першої інстанції як про внесення виправлень у рішення, так і про відмову у внесенні виправлень у рішення.

         

          2. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

 

          Рішення Конституційного Суду України підлягає опублікуванню у "Віснику Конституційного Суду України" та в інших офіційних виданнях України.

 

КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ

Прикрепленные файлы


  • Michaeluttex, XTHighamlogy и roogiefilMen это нравится


#642 НБУ ограничил суммы выдачи иностранной валюты с текущих (депозитных) счетов,...

Написано Виктор Николаев 04 Сентябрь 2014 - 14:17

В последний рабочий день лета, НБУ принял целый ряд мер для укрепления национальной валюты Украины. Так, согласно Постановления правления Национального банка Украины "О введении дополнительных механизмов для стабилизации денежно-кредитного и валютного рынков Украины" от 29.08.2014 года №540, введены следующие ограничения:

  1. НБУ запретил резидентам - погашать кредиты, займы в иностранной валюте по договорам с нерезидентами, раньше срока, предусмотренного договорами. Теперь, Национальный банк Украины не осуществляет регистрацию изменений к договорам о привлечении резидентами-заемщиками кредитов, займов в иностранной валюте от нерезидентов, которые касаются сокращения сроков выполнения резидентами-заемщиками обязательств по таким договорам или их досрочного выполнение.
  2. Ограничены операции по продаже наличной иностранной валюты одному лицу в один операционный (рабочий) день суммой, не превышающей в эквиваленте 15 тыс. гривен в рамках одного банковского учреждения. Теперь, если гражданам или предприятиям необходимо будет купить значительное количество инвалюты, то теперь такое "удовольствие" придется растягивать на N-ное количество дней, кратной 15 000 грн.
  3. Введены ограничения по осуществлению переводов иностранной валюты за пределы Украины по поручению физических лиц. Так, в рамках "частного перевода" без подтверждающих документов с текущего счета в иностранной валюте или без его открытия - можно перевести сумму в иностранной валюте, которая в эквиваленте не превышает 15 000 гривен в один операционный (рабочий) день. Физические лица-нерезиденты осуществляют такие переводы на основании документов, подтверждающих источники происхождения средств. В случае же необходимости осуществления перевода суммы иностранной валюты в эквиваленте превышающую 15 000 гривен, но не более 150 000 гривен в месяц,то такой перевод должен подтверждаться соответствующими документами (договора, инвойсы и т.п.). Исключение - оплата на лечение в медучреждениях другого государства, оплата учебного процесса, пенсии, алименты и т.п.
  4. Вводится ограничение на выдачу наличных денежных средств в национальной валюте через кассы и банкоматы в пределах до 150 000 гривен в сутки на одного клиента. Требования настоящего подпункта не распространяются на выдачу наличных средств: на выплату заработной платы, командировочных расходов , пенсий, стипендий, других социальных и приравненных к ним выплат, на выплаты гарантированных сумм возмещения вкладчикам за счет средств Фонда гарантирования вкладов физических лиц.
  5. Вводится ограничение на выдачу (получение) банками наличных денежных средств в иностранной валюте с текущих и депозитных счетов физических и юридических лиц через кассы и банкоматы в пределах до 15 000 гривен в сутки на одного клиента в эквиваленте по официальному курсу Национального банка Украины. Указанное требование распространяется на выдачу (получение) наличных денежных средств как в пределах Украины, так и за ее пределами независимо от количества счетов клиента в одном банке.  Теперь, если гражданам или предприятиям необходимо будет получить с депозитного или  текущего счета иностранную валюту в сумме более эквивалента 15 тыс. грн., то теперь такое "удовольствие" придется растягивать ежедневными посещениями банковского учреждения на N-ное количество дней, кратной 15 000 грн. Исключения: диппредставительства, а также операции по обеспечению расходов на командировки работников за границу.
  6. Выдача наличных денежных средств в пределах Украины по электронным платежным системам, эмитированным как резидентами, так и нерезидентами, осуществляется исключительно в гривнах. Также, иностранная валюта, переведенная из-за границы в пользу физического лица для выплаты наличными деньгами без открытия счета, выплачивается получателю исключительно в гривнах. Таким образом, все электронные переводы (ВестернЮнион и т.п.) будут выдаваться в Украине исключительно в гривне.

Все указанные ограничения будут действовать до 2 декабря 2014 года.

 

Офіційно опубліковано 02.09.2014

 

 

 

 

 

Правління Національного банку України

П О С Т А Н О В А

 

від  29 серпня 2014 р.                                                                         540                                                                        м. Київ

 

Про введення додаткових механізмів для стабілізації грошово-кредитного та валютного ринків України

 

Ураховуючи суспільно-політичне напруження, наявність певних елементів ризику та невизначеності щодо подальшого розвитку ситуації, а також беручи до уваги економічні проблеми, пов’язані з проведенням антитерористичної операції на території України, з метою недопущення використання фінансової системи України для відмивання грошей і фінансування тероризму та врегулювання ситуації на валютному ринку України, керуючись статтею 99 Конституції України, статтями 6, 7, 15, 33, 55 та розділами IV, V, VIII Закону України “Про Національний банк України”, статтями 66, 67 та главою 11 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, статтями 4, 6 та 11 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, Правління Національного банку України постановляє:

 

1. Запровадити такі заходи щодо діяльності банків та фінансових установ:

 

1) дозволити резидентам здійснювати погашення кредитів, позик (у тому числі фінансової допомоги) в іноземній валюті за договорами з нерезидентами, у тому числі в разі укладання додаткових угод до кредитних договорів, не раніше строку, передбаченого договорами. Зазначена вимога поширюється на випадки дострокового виконання резидентом-позичальником зобов’язань як за основною сумою кредиту/позики, так і за іншими платежами, установленими договором кредитування (позики).

 

Національний банк України не здійснює реєстрацію змін до договорів про залучення резидентами-позичальниками кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів, які стосуються скорочення строків виконання резидентами-позичальниками зобов’язань за такими договорами або їх дострокового виконання;

 

2) уповноважені банки здійснюють операції з купівлі-продажу іноземної валюти за гривні на міжбанківському валютному ринку України відповідно до нормативно-правового акта Національного банку України, що регулює порядок та умови торгівлі іноземною валютою. Операції без поставки валют забороняються;

 

3) дозволити здійснювати операції з продажу готівкової іноземної валюти одній особі в один операційний (робочий) день у сумі, що не перевищує в еквіваленті 15 000 гривень у межах однієї банківської установи;

 

4) за дорученням фізичних осіб за межі України здійснюються перекази іноземної валюти за поточними валютними неторговельними операціями:

 

без підтвердних документів з поточного рахунку в іноземній валюті або без його відкриття – на суму, що в еквіваленті не перевищує 15 000 гривень в один операційний (робочий) день. Фізичні особи-нерезиденти здійснюють такі перекази на підставі документів, що підтверджують джерела походження коштів;

 

з поточного рахунку в іноземній валюті – на суму, що в еквіваленті перевищує 15 000 гривень, але не більше ніж 150 000 гривень на місяць. Фізичні особи-резиденти здійснюють такі перекази виключно на підставі підтвердних документів.

 

Зазначені в абзаці третьому цього підпункту вимоги щодо обмеження суми переказу не поширюються на:

 

оплату витрат на лікування в медичних закладах іншої держави, а також на оплату витрат на транспортування хворих;

 

оплату витрат, пов’язаних зі смертю громадян за кордоном (транспортні витрати та витрати на поховання);

 

перекази, що здійснюються на підставі вироків, рішень, ухвал і постанов судових, слідчих та інших правоохоронних органів;

 

оплату витрат на навчання виключно для оплати навчального процесу; перекази коштів, отриманих як оплата праці нерезидентами в Україні, пенсії, аліменти; оплату витрат іноземним судовим, слідчим, нотаріальним та іншим повноважним органам (у тому числі сплата податків, зборів, інших обов’язкових платежів);

 

перекази, що здійснюються громадянами в разі виїзду за кордон на постійне місце проживання;

 

5) банки зобов’язані обмежити видачу готівкових коштів у національній валюті через каси та банкомати в межах до 150 000 гривень на добу на одного клієнта. Вимоги цього підпункту не поширюються на видачу готівкових коштів:

 

на виплату заробітної плати, витрат на відрядження (у межах норм, установлених законодавством), пенсій, стипендій, інших соціальних та прирівняних до них виплат (крім матеріальної допомоги);

 

на виплати гарантованих сум відшкодування вкладникам за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

 

6) призупинити випуск банками ощадних (депозитних) сертифікатів. Погашення раніше випущених ощадних (депозитних) сертифікатів здійснюється виключно шляхом перерахування коштів на рахунок власника сертифіката або його пред’явника;

 

7) уповноважені банки мають право достроково повертати вклади, залучені

 

в   іноземній валюті за всіма типами договорів, та достроково погашати ощадні (депозитні) сертифікати, номіновані в іноземній валюті, у національній валюті за курсом купівлі іноземної валюти уповноваженого банку на день проведення операції;

 

8) установити для уповноважених банків ліміт загальної довгої відкритої валютної позиції банку (Л13-1) не більше 1%;

 

9) уповноважені банки зобов’язані обмежити видачу (отримання) готівкових коштів в іноземній валюті з поточних та депозитних рахунків клієнтів через каси та банкомати в межах до 15 000 гривень на добу на одного клієнта в еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України.

 

Зазначена вимога поширюється на видачу (отримання) готівкових коштів як у межах України, так і за її межами незалежно від кількості рахунків клієнта в  одному банку.

 

Вимоги цього підпункту не поширюються на:

дипломатичні представництва, консульські установи іноземних держав в Україні, міжнародні фінансові організації, представництва міжнародних фінансових організацій та їх співробітників, якщо вони не є громадянами України або не проживають у ній постійно та акредитовані Міністерством закордонних справ України;

 

операції із забезпечення витрат на відрядження працівників за кордон резидентами ? юридичними особами і фізичними особами-підприємцями та іноземними представництвами;

 

10) уповноважені банки зобов’язані включити суму балансової вартості придбаних облігацій внутрішніх державних позик з індексованою вартістю, зменшену на розмір нарахованого купонного доходу, до розрахунку загальної (довгої/короткої) відкритої валютної позиції;

 

11) уповноважені банки повинні забезпечити проведення виваженої політики під час здійснення операцій з торгівлі іноземною валютою і з цією метою вони мають здійснювати:

 

щоденний моніторинг операцій клієнтів з купівлі іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України в цілому по системі банку;

 

заходи щодо аналізу операцій клієнтів з купівлі іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України стосовно їх відповідності суті діяльності клієнта та його фінансового стану, економічної доцільності та наявності очевидної законної мети.

 

Керівники банків мають взяти під особистий контроль здійснення банками операцій з торгівлі іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку України;

 

12) зобов’язати уповноважені банки для здійснення купівлі іноземної валюти за дорученням клієнтів попередньо зараховувати кошти в гривнях на окремий аналітичний рахунок балансового рахунку 2900 “Кредиторська заборгованість за операціями з купівлі-продажу іноземної валюти, банківських та дорогоцінних металів для клієнтів банку” (далі ? рахунок 2900). Із цього рахунку кошти можуть бути перераховані для купівлі іноземної валюти не раніше третього операційного дня з дня зарахування гривень на цей рахунок.

 

Уповноважений банк перераховує на рахунок 2900 такий обсяг коштів у гривнях, що достатній для здійснення операцій з купівлі зазначеного в заяві обсягу іноземної валюти, перерахованого за курсом гривні до іноземної валюти в день зарахування коштів у гривнях на рахунок 2900, але не нижче, ніж офіційний курс гривні до іноземної валюти, установлений Національним банком України на цей день.

 

У разі зміни курсу іноземної валюти в день здійснення операції з купівлі іноземної валюти уповноваженим банкам дозволяється додатково зараховувати кошти в гривнях на рахунок 2900 у сумі, що не вистачає для виконання заяви клієнта про купівлю іноземної валюти. Коли клієнт не має можливості перерахувати додаткову суму гривні на купівлю іноземної валюти та згоден на придбання меншої суми іноземної валюти, банк здійснює купівлю іноземної валюти, меншу ніж вказана в заяві про купівлю іноземної валюти.

 

З метою недопущення недобросовісної практики проведення валютних операцій, зокрема купівлі іноземної валюти за фіктивними угодами, які мають на меті використання коштів з протиправною метою, уповноважені банки формують реєстр з купівлі іноземної валюти, який подається до Національного банку України в день отримання заяви клієнта про купівлю іноземної валюти, разом з документами, які є підставою для купівлі іноземної валюти.

 

Уповноважений банк має забезпечити неухильне дотримання вимог цього підпункту. У зв’язку з цим банки мають відмовляти клієнтам у кредитуванні (авансуванні) в іноземній валюті, якщо такі кошти залучаються для оплати зобов’язань клієнта в іноземній валюті з метою уникнення виконання вимоги цього підпункту;

 

13) видача готівкових коштів у межах України за електронними платіжними засобами, що емітовані як резидентами, так і нерезидентами, здійснюється виключно в гривнях;

 

14) іноземна валюта, переказана з-за кордону на користь фізичної особи ? резидента і нерезидента для виплати готівкою без відкриття рахунку, виплачується одержувачу виключно в гривнях.

 

2. Установити, що на період дії цієї постанови операційний день банку триває до 18.00. Операції банку, що здійснюються після закінчення операційного дня, відображаються банком на наступний день.

 

3. Інші нормативно-правові акти Національного банку України діють у частині, що не суперечить вимогам цієї постанови.

 

4. Постанова набирає чинності з 02 вересня та діє до 02 грудня 2014 року включно.

 

5. Контроль за виконанням цієї постанови залишаю за собою.

 

 

Голова                                                                                                              В. О. Гонтарева

 

Інд. 29-2


  • BarbaraWani и Michaeluttex это нравится


#628 Постанова ВСУ від 2 липня 2014 року №6-36цс14 (Заем по расписке по умолчанию...

Написано Виктор Николаев 14 Июль 2014 - 11:15

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ

у справі № 6-36цс14

 

          У частині першій статті 1048 ЦК України, яка має диспозитивний характер, установлена презумпція оплатності позики, яка діє за умов, якщо  безоплатний характер відносин позики прямо не передбачений ЦК України, іншими законодавчими актами або конкретним договором.

          Згідно зі статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Договір позики вважається безпроцентним, якщо: 1) він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п’ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов'язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін; 2) позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками.

          Таким чином, у випадку, якщо договір позики не є безоплатним (безпроцентним) у розумінні частини другої статті 1048 ЦК України, позичальник зобов’язаний сплатити винагороду (проценти за користування позикою) й у випадку, коли таким договором не передбачено право позикодавця на одержання від позичальника процентів від суми позики.

 

 

 

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

 

 2 липня 2014 року                                                                                                                      м. Київ

 

Судова палата у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

    

головуючого

суддів:

 

Яреми А.Г.,

Григор’євої Л.І.,

Гуменюка В.І.,

Лященко Н.П.,

Охрімчук Л.І.,

Патрюка М.В.,

Романюка Я.М.,

Сеніна Ю.Л., -

 

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми позики, трьох процентів річних від простроченої суми та процентів за користування позикою й за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа – ОСОБА_3, про визнання розписки недійсною за заявою ОСОБА_1 про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від18 грудня 2013 року,

 

в с т а н о в и л а :

 

         У січні 2013 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми позики, трьох процентів річних від простроченої суми та процентів за користування позикою.

Зазначала, що 24 жовтня 2009 року вона надала ОСОБА_2 у позику грошові кошти в розмірі 14 тис. доларів США, що еквівалентно за курсом Національного банку України 111 902 грн, які остання зобов’язалась повернути їй до 1 січня 2010 року, що підтверджується відповідною розпискою.    

         Посилаючись на те, що в установлений строк ОСОБА_2 зазначені грошові кошти не повернула, просила стягнути з неї 111 902 грн основного боргу, 10 080 грн 37 коп. – три проценти річних від простроченої суми за період з 1 січня 2010 року до 31 грудня 2012 року на підставі частини першої статті 1050 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) та 32 564 грн 60 коп. процентів за користування позикою на підставі частини першої статті 1048 ЦК України.

         У березні 2013 року ОСОБА_2 звернулась із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання розписки недійсною.

         Посилаючись на те, що 24 жовтня 2009 року проти своєї волі під психологічним тиском ОСОБА_3 видала зазначену вище розписку, але вказані в розписці грошові кошти вона не отримувала, просила визнати розписку недійсною. 

         Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 27 червня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 1 жовтня 2013 року та ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 грудня 2013 року, позовні вимоги ОСОБА_1  задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1  111 902 грн позики, що станом на 27 грудня 2012 року за курсом Національного банку України еквівалентно 14 тис. доларів США, та 10 070 грн 29 коп. – три проценти річних від суми позики за прострочення виконання грошового зобов’язання; у задоволенні решти позовних вимог і зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

          Додатковим рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 21 листопада 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 1 жовтня 2013 року, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1  2 294 грн витрат на правову допомогу.

          У заяві про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 грудня 2013 року ОСОБА_1 порушує питання про скасування зазначених судових рішень у частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення процентів за користування позикою та прийняття нового рішення в цій частині, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції статті 1048 ЦК України, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

          В обґрунтування заяви ОСОБА_1 надала ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 вересня 2013 року, від 25 квітня 2012 року, від 19 грудня 2012 року, від 13 червня 2012 року, в яких, на її думку, по-іншому застосовано зазначену правову норму. 

          Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 березня 2014 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми позики, трьох процентів річних від простроченої суми та процентів за користування позикою й за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа – ОСОБА_3, про визнання розписки недійсною допущено до провадження Верховного Суду України в порядку глави 3 розділу V Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України).   

          Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві ОСОБА_1  доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

          За змістом статті 360-4 ЦПК України суд задовольняє заяву про перегляд справи Верховним Судом України і скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, якщо встановить, що судове рішення є незаконним.

          У справі, яка переглядається, судами встановлено, що 24 жовтня 2009 року ОСОБА_2 одержала в позику від ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 14 тис. доларів США та зобов’язалась повернути їх до 1 січня 2010 року, про що видала розписку.

          Зазначені грошові кошти в установлений строк ОСОБА_2 не повернула.      

          Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення процентів за користування позикою, суд першої інстанції, з висновками якого погодились суди апеляційної та касаційної інстанцій, вважав, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають із тих підстав, що договором позики не передбачено нарахування та одержання позикодавцем процентів від суми позики. 

          Разом із тим в ухвалах колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 вересня 2013 року, від 25 квітня 2012 року, від 19 грудня 2012 року, від 13 червня 2012 року, які надані ОСОБА_1 як приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї самої норми матеріального права в подібних правовідносинах, містяться висновки про те, що до правовідносин фізичних осіб, які виникли з надання позики, підлягає застосуванню стаття 1048 ЦК України, тому у разі, якщо договором позики не передбачено право позикодавця на одержання від позичальника процентів від суми позики (не встановлена безоплатність договору позики), вимоги позикодавця про стягнення процентів від суми позики є правомірними і їх розмір у такому разі повинен визначатись на рівні облікової ставки Національного банку України.

          Отже, існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї самої норми матеріального права, а саме статті 1048 ЦК України.

          Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції вказаної норми матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить із такого.

          Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

          Договір позики може бути оплатним, тобто таким, що передбачає сплату процентів за користування сумою позики, або безоплатним – якщо виконання позичальником зобов’язання обмежується поверненням боргу.

          Правила щодо сплати процентів від суми позики містяться у статті 1048 ЦК України.

          Так, згідно із частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. 

          Отже, у частині першій статті 1048 ЦК України, що має диспозитивний характер, установлена презумпція оплатності позики, яка діє за умов, якщо  безоплатний характер відносин позики прямо не передбачений ЦК України, іншими законодавчими актами або конкретним договором.

Указане правило спрямоване на захист інтересів позикодавця у разі, якщо договором позики розмір процентів не визначений.

          Випадки, коли договір позики вважається безоплатним, зазначені в частині другій статті 1048 ЦК України. Визначене вказаною нормою правило про безоплатність договорів позики є імперативним і не може бути змінене за погодженням сторін.

          Таким чином, законом передбачено право позикодавця на одержання від позичальника суми позики та винагороди (процентів за користування позикою) у разі, якщо інше не встановлено договором або законом.  

          Винагорода для позикодавця встановлюється у формі процентів від суми, що надається у позику, розмір яких визначається сторонами в договорі позики, або, якщо такий розмір процентів не встановлений, він визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

          Саме з такого розуміння зазначених норм матеріального права виходив і суд касаційної інстанції в судових рішеннях колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 вересня 2013 року, від 25 квітня 2012 року, від 19 грудня 2012 року, від 13 червня 2012 року, які надані ОСОБА_1 як приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції статті 1048 ЦК України в подібних правовідносинах.

          У справі, яка переглядається, з огляду на те, що спірний договір позики не є безоплатним у розумінні норм частини другої статті 1048 ЦК України та що розмір процентів від суми позики ним не встановлений, суд касаційної інстанції, не застосувавши до спірних правовідносин положення статті 1048 ЦК України, дійшов помилкового висновку про те, що позикодавець не має права на одержання від позичальника процентів від суми позики, оскільки цим договором не передбачено нарахування та одержання зазначених процентів. 

          За таких обставин ухвала колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 грудня 2013 року підлягає скасуванню в частині залишення без змін судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій щодо відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення процентів за користування позикою з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

          Керуючись пунктом 1 частини першої статті 355, пунктом 1 частини першої статті 360-3, частиною першою статті 360-4 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

 

п о с т а н о в и л а :

 

         Заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

         Ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 грудня 2013 року скасувати в частині залишення без змін судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій щодо відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення процентів за користування позикою, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

 

 

Головуючий

А.Г. Ярема

 

Судді:

Л.І. Григор’єва

В.І. Гуменюк

Н.П. Лященко

Л.І. Охрімчук

М.В. Патрюк

Я.М. Романюк

Ю.Л. Сенін

Прикрепленные файлы

  • Прикрепленный файл  6-36цс14.doc   47,62К   120 Количество загрузок:

  • XTHighamlogy и roogiefilMen это нравится


#48631 Решение КСУ о возможности апелляционного обжалования отдельно от решения суда...

Написано Justinwam 06 Март 2015 - 17:12

Доброго дня. Выражу свою благодарнось ТС за решение этой проблемы Жду еще рекомендции.
  • XTHighamlogy и roogiefilMen это нравится


#721 НБУ разъяснил порядок отмены пени и штрафов по договорам кредита во время АТО

Написано Виктор Николаев 07 Ноябрь 2014 - 13:13

Напомним, ст. 2 Закона Украины от 02.09.2014 N 1669-VII "О временных мерах на период проведения антитеррористической операции" установлен запрет на начисление пени и/или штрафов на основную сумму задолженности из обязательств по кредитным договорам и договорам займа в период проведения антитеррористической операции:
  • гражданам Украины, которые зарегистрированы и постоянно проживают или переселились в период с 14 апреля 2014 года из населенных пунктов, где проводилась антитеррористическая операция;
  • юридическим лицам и физическим лицам - предпринимателям, которые осуществляют (осуществляли) свою хозяйственную деятельность на территории этих населенных пунктов.
Банки обязаны отменить указанным лицам пеню и/или штрафы, начисленные на основную сумму задолженности из обязательств по кредитным договорам и договорам займа в период проведения антитеррористической операции. 
 
Периодом проведения антитеррористической операции считается время с 14 апреля 2014 года до даты вступления в силу указа Президента Украины о завершении проведения антитеррористической операции или военных действий на территории Украины.
 
Ранее, многие банковские учреждения неохотно исполняли требования указанного закона и всё-равно насчитывали кредитозаемщикам баснословные пени и штрафы, аргументируя это непредоставлением каких-либо документов, например сертификата Торгово-промышленной палаты и т.п.
 
Однако теперь НБУ четко указал банкам порядок освобождения заемщиков из зоны АТО от начисления им штрафных санкций.
 
Банки должны устанавливать место проведения хозяйственной деятельности юридического лица, физического лица-предпринимателя на основе данных Единого государственного реестра юридических лиц и физических лиц-предпринимателей, а место проживания клиента-физического лица - на основе данных, указанных в представленных клиентом официальных документов.
 
Реализация прав лиц, предусмотренных статьей 2 Закона, не требует получения банком любых других документов, в том числе сертификатов о форс-мажорные обстоятельства (обстоятельства непреодолимой силы) Торгово-промышленной палаты. 
 
 
 
ЕЛЕКТРОННЕ ПОВІДОМЛЕННЯ

 

Національний банк України                                                         Банкам України

Юридичний департамент                                                              

 

05.11.2014 № 18-112/64483

 

 

Про скасування пені та штрафів

за договорами кредиту під  час АТО

 

 

Національний банк України з метою забезпечення реалізації статті 2  Закону України від 02.09.2014 № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі – Закон), повідомляє наступне.

         Статтею 2 Закону встановлено заборону нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території цих населених пунктів. Банки зобов'язані скасувати зазначеним у  статті 2  Закону особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Періодом проведення антитерористичної операції  вважається  час з 14 квітня 2014 року до дати набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Банки мають встановлювати місце проведення господарської діяльності юридичної особи, фізичної особи-підприємця на основі даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а місце проживання клієнта-фізичної особи – на основі даних, зазначених в поданих клієнтом офіційних документах або засвідчених в установленому порядку їх копій. Отримані дані банки мають співставляти з Переліком населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженим розпорядженням Кабінету Міністрів України 30 жовтня 2014 року № 1053-р.

Реалізація прав осіб, передбачених статтею 2 Закону, не потребує отримання банком будь-яких інших документів, в тому числі сертифікатів про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) Торгово-промислової палати.

Нагадуємо про необхідність неухильного дотримання вимог Закону та відповідальність керівників банків за їх невиконання.

 

 

Заступник Голови

Національного банку України                                                           Я.В. Смолій

 

 

 

Косенко Е. О. т. 256-04-07

18IURI@u0h0

Прикрепленные файлы


  • Michaeluttex это нравится


#55403 Test, just a test

Написано Vono 17 Октябрь 2018 - 23:20

Hello. And Bye.
  • Vono это нравится


#55382 Ip камера для nvr

Написано ScoonoBib 12 Август 2018 - 06:18

Нижайший поклон.
Радиоприема kenwood радиостанции 512 каналов чужая жена для секса знакомства знакомства г. Микрокамера y2000 купить в украине Код магнитолы автомагнитолы lg lac5900rn радиостанция р 832 платное высшее образование в санкт. подслушивающие устройство на 2х транзисторах Навигатор для android карта украины китайская магнитола пионер видеорегистраторы краснодар тест. купить радиожучок fm диапазона в днепропетровске Владиковказ антирадар кобра r 7 отзывы globex gu dvh005 как записать видео с ip камеры link dcs 930l штатная. глушилка глонас Словил он тогда ее трусики и сразу все как отрезало. gsm сигнализация на основе телефона siemens купить Факультет компьютерной анимации автоколонки nrg ns n1330 gps навигатор hyundai бу в спб вуз повышение. защита от прослушки помещения
Сегодня самодельная глушилка для сотового видеорегистратор рейтинг доказательство в суде. gps трекер для мото
Прощайте.
  • Niklunog это нравится


#55380 Ip камера axis m1011

Написано ScoonoBib 10 Август 2018 - 07:43

Нижайший поклон.
Компания, которая приглашает людей для испытания, обязана полностью доверять им, чтобы согласиться на прочерчивание оценки безопасности. индикатор поля купить Разъма магнитолы панасоник cq1300cn радиостанции таштагола авто dvd плееры subini s 6091dt магнитола. wi fi микрокамера Знакомства без электронной почты по сахалину преобразователь напряжения омь автомагнитолы с usb и aux. gps трекер часы gator Saab фанк ру знакомства кабель rca зачем нужен от магнитолы в усилителю скачать бесплатно рабочий gps. как сделать объектив для iphone 5 Потерял код магнитолы nissan qashqai знакомства для подростков 14 17 лет видеорегистратор шд с gps. диктофон подслушивающие Альбион автомобильные аксесуары днепропетровск аксессуары авто датчики парковки магнитолы для ниссан. шпионские штучки в екатеринбург
Оптом в киеве страпон знакомства кишинев магнитола в штатное место orlando день рождения радиостанции. жучок прослушка мобильного телефона
До свидания.
  • TermoPlenka это нравится


#55378 Ip камеры высокого

Написано ScoonoBib 09 Август 2018 - 12:36

Салют!
Когда дэнни перевели в тюрьму wynne, ему доверили работу клерка в машинном отделе. радиожучки для телефонных аппаратов – со мной на пирамиду поднимется хун. вы останетесь здесь! 12 zoom для iphone 6 Автомагнитола sony dvdx 6600 схема подключения плата для магнитолы магнитола с навигатором для ниссан. шпионские штучки 8922 Хюндай старекс читы для dod source v36 acc usb штатная магнитола онн лайн радиостанции германия высшее. spynet шпионские часы 42078 Заднего вида на кашкай mp3 эмулятор магнитолы своими руками код для автомагнитолы мерседес ip p2p. схема простого детектор жучков Автоакустика bmw e 39 прошивка магнитолы prology камера заднего вида с интелектуальным режимом dod. Микрокамеры для скрытого наблюдения проводные. Детективные шпионские микрокамеры видеонаблюдения. Микрокамеры для скрытого наблюдения проводные
Скачать ява знакомства gps навигаторы какие параметры важные какие провода куда подключать магнитола. радиолюбителей шпионские штучки и не
Прощайте.
  • Niklunog это нравится